Гурток "Пілігрим"

Тема: Сім чудес України.

Мета: розширити знання учнів про Україну як державу, в якій ми живемо; ознайомити дітей з історично відомими місцями України; формувати і розвивати патріотичні почуття учнів, любов та повагу до рідної землі; виховувати почуття громадянськості й гордості за свою Батьківщину, за історичне минуле українського народу; розвивати пізнавальний інтерес до минулого і сьогодення.

Обладнання: мультимедійна презентація, мультимедійний проектор, відеоносії, комп’ютер.

ХІД ЗАХОДУ

Викладач.

Доброго дня. Раді вітати вас на засіданні географічного гуртка. Тема заняття  «Сім чудес України».

Нам з вами пощастило народитися на мальовничій, щедрій та багатій землі, ім’я якій «Україна». Ми – українці. Це звучить гордо. Бути українцем – означає пишатися своєю Вітчизною. А нам є чим пишатися.

Епіграфом до сьогоднішнього засідання  гуртка ми взяли слова відомого українського поета Василя Симоненка: «Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе!». Ми живемо з вами у час новітніх технологій і за щоденними турботами часто не помічаємо, а іноді і не знаємо, скільки прекрасного, унікального, святого, історичного надбання нашого народу знаходиться поруч з нами. То ж давайте сьогодні, хоч на декотрий час доторкнемося серцем і душею до історії українського народу, познайомимося з унікальними творіннями рук його, навчимося цінувати і любити прекрасне, неповторне надбання наших предків. А любов до Батьківщини завжди починається з живого почуття любові до рідної природи, із прихильності до тієї землі, на якій ти виріс.

Україна, як ви уже впевнилися, – країна дивних краєвидів. Неповторності її ландшафтам додають голови соняшників, що повертаються слідом за сонцем, тінисті вишневі сади, гнізда білосніжних лелек над сільськими хатами. Все це є своєрідними символами українського народу.

Коли ви виростете і мандруватимете по світу, то зрозумієте, як кожний народ любить свою Батьківщину, пишається нею. Ви на власному досвіді переконаєтеся, що немає у світі нічого милішого за рідну землю. Та всі ті мандрівки ще чекають на вас.

Сьогодні ж ми запрошуємо вас у найважливішу подорож – подорож рідною країною по унікальним її місцям.

Учень 1

Києво-Печерська лавра

На високих горбах правого берегу Дніпра розташувалась Києво-Печерська Лавра, велично  увінчана золотими куполами.

Засновано в 1051 році за князя Ярослава Володимировича, ченцем Антонієм, як печерний монастир. Один із перших монастирів Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один із перших учнів Антонія — Феодосій. У 1058 р., попросивши благословення преподоб­ного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев'яну цер­кву на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра  —одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р. Києво-Печерська обитель була центром православ'я у Київській Русі.

Разом із Софійським собором внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 р. Монастирське життя зосереджене в Нижній лаврі. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів.

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври склався протягом майже дев'яти століть та відобразив розвиток культури і духовності, зміну стилістичних напрямків у мистецтві, процес удосконалення інженерних конструкцій. Він органічно пов'язаний з унікальним наддніпрянським ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра.

Сучасний лаврський ансамбль розташований на площі 22 га і поділяється на такі частини:

• Верхня лавра
• Ближні печери
• Дальні печери
• Гостинний двір

Учень 2

Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII ст.

Основні пам’ятники Києво-Печерської лаври:

-         Велика лаврська дзвіниця

Головна дзвіниця лаври побудована у 1731–1744 рр. Має висоту 96,52 м й органічно вписується до ансамблю монастиря та всього Печерська. Її видно здалеку, за 25-30 км від міста. Аби піднятися на її верхівку необхідно подолати 374 сходинки.

Ближні печери — комплекс підземних печер у Києво-Печерській Лаврі, де почивають мощі печерських подвижників.

Дальні печери — комплекс підземних печер Києво-Печерського монастиря. У Дальніх печерах почивають мощі 49 канонізованих святих. Нині загальна довжина підземних коридорів Дальніх печер становить 293 метри, Варязьких — 200 метрів.

Трапезна церква Св. Антонія і Феодосія Печерських з палатою — пам'ятка архітектури кінця XIX ст., наймолодший храм Києво-Печерського монастиря.

Перша Трапезна палата монастиря, побудована у XII столітті, не зберігалась і про її архітектуру нічого не відомо. Друга Трапезна палата із церквою Св. Петра і Павла була відбудована в стилі українського бароко, але у 1893 році її також зруйнували. Сучасна Трапезна палата з церквою побудована у 1895 році, з 1990 року в церкві регулярно проводяться богослужіння.

У теперішній час пам'ятка перебуває під юрисдикцією національного заповідника, державних музеїв і Української православної церкви Московського патріархату.

Учень 3

Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець».

Площа заповідника становить 121 га, вона передусім охоплює Старе місто, оточене річкою Смотрич, а також прилеглий каньйон Смотрича, Замковий міст, комплекс Старого й Нового замків. Візитівка, символ Кам’янця стала Стара Фортеця, що була зведена у ХІІ ст. Фортеця складається із 11 башт, кожна з яких має свою назву та історію. Найвища башта зветься Папською, оскільки була збудована коштом Папи Римського Юлія II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув'язнений герой національно-визвольної боротьби Устим Кармелюк. А зараз пропоную вам переглянути відео про заповідник «Кам'янець» ( перегляд відео)

Учень 4

Софіївка

Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької.

Парк починається з головного входу по вулиці Садовій. За ним йде центральна алея. Башти головного входу, споруджені у 1850 — 1852 роках, збереглися до нашого часу разом з в'їздними воротами та хвірткою. Крім музею, в Будинку творчості вчених є готель на 45 осіб, ресторан, сауна. На території поляни, що вище Женевського озера, в 1841 році була збудована дерев'яна альтанка для караульного солдата. Вона нагадувала по своїй формі грибок, тому місцевість схилу праворуч по ходу в парк дістала назву Грибок. Альтанка відновлена в 1994 році. Тарпейська скеля розташована праворуч по ходу Головної алеї. На ній розташована дерев'яна альтанка легкої конструкції, що продовжує скелю. Вперше її встановлено в 1839 році, пізніше, коли постаріла, — зняли, і лише в 1950 році відновили знову. Скеля названа як південно-західна стіна Капітолійської фортеціСтародавнього Риму, яка збереглася до нашого часу.

Перед павільйоном Флори, праворуч, розташоване джерело — «Срібні джерельця». Оформлення його виконано в античному стилі. Це підковоподібна споруда з граніту, на краях якої дві вази з декоративними рослинами. В середній частині вертикальної стінки вмонтовані декоровані бронзою трубки, з яких тече джерельна вода. Фонтан «Срібні джерельця» був споруджений в 1974 році за проектом київського архітектора О. І. Лопушинської на місці будки із залізною трубою для випуску води, яка стояла тут з 1850 року. Алея закінчується павільйоном Флори.

Праворуч від павільйону Флори знаходиться виконаний з гранітних клиноподібних каменів аркового склепіння так званий Венеційський міст. Міст прикрашають гранітні пілони, між якими звисають важкі ковані ланцюги. Трохи нижче мосту влаштовано дерев'яний шлюз для пропуску води в русло річки Кам'янки.

Посеред Нижнього ставу з широко роззявленої пащі змії, що звивається на камені, б'ється стовп води — фонтан «Змія». Вода надходить до фонтану по самопливному підземному водогону, викладеному з гранітного тесаного каменю вздовж дороги, яка веде від академії та оранжереї до павільйону Флори.

Напроти Громового гроту знаходиться відстійник та відгалуження водоводу, щоб подавати воду в інтер'єр гроту. Відстояна і таким чином очищена вода по чавунних трубах, укладених під невеликим нахилом, самопливом, що зводить до мінімуму втрату сили тиску при терті води об стінки трубопроводу, подається до фонтану.

У центрі на Верхній алеї — статуя Гермеса Ця статуя знаходиться в парку з 1800 року, її встановлювали, як і інші статуї, в різних місцях парку і неодноразово реставрували.

На квадратному п'єдесталі біля джерела 1851 року було встановлено статую Венери — що купається, яка раніше стояла в гроті Аполлона. Зараз на цьому місті стоїть копія в оргсклі, виконана 1952 року. Нижче від статуї із гранітного п'єдесталу біжить джерельна вода, яка в будь-яку пору року має однакову температуру. Вода наповнює бронзову напівчашу, прикрашену декоративним зображенням вужів, і, переливаючись через її краї, стікає по гранітному підземному каналу в Нижній став.

Через нижній став до Площі зборів веде металевий місток — з якого відкривається вид на Великий водоспад. Вода надходить сюди через підземну річку Ахеронт із Верхнього ставу. Побудовано водоспад в перший період створення парку.

Наступна частина парку називається Єлисейські поля. Біля входу на Єлисейські поля лежить гранітна брила природної форми, а поряд з нею — тесана чотиригранна шліфована гранітна колона. Ці два камені випадково виявилися поряд в «Софіївці» і з часом почали називатися композицією «Природа та мистецтво».

Вглиб Єлисейських полів, ліворуч на зеленому лузі, на гранітному п'єдесталі стоїть гранітна ваза. Праворуч од лужка з вазою розташована ділянка каменів різної величини. Камені вкриті мохом, між ними ростуть поодинокі дерева і кущі та без певного напрямку ідуть стежки. На початку будівництва парку цю місцевість названо Критським лабіринтом. Праворуч стоять штучно зрощені три дерева тополі білої, які вже відмерли. Їх називають «сімейним деревом».

В самій північно-східні частині парку знаходиться Верхній став. На ньому знаходиться острів, на якому виділяється павільйон, обсаджений екзотичними рослинами. Це Острів кохання

Учень 5

Англійський парк — або арборетум ім. В. В. Пашкевича, розташований у північній частині парку. Він займає невелику територію у формі трикутника, площею біля 2га. Його вершина торкається воріт Уманської сільськогосподарської академії. Одну сторону трикутника обмежує широке асфальтоване шосе, обсаджене столітніми липами. Друга сторона межує з партерним амфітеатром, а на лінії основи знаходиться поляна з бюстом Сократа. Територія арборетума густо порізана досить складним лабіринтом стежок. Тут є басейн, де колись розміщалась колекція водяних рослин, а також кам'яниста гірка, покрита колись рослинами-сукулентами — багаторічними рослинами, вегетативні органи яких здатні накопичувати вологу, дякуючи чому вони можуть рости в пустелях, на камінні і в пісках.

Фонтан Семиструмінь влаштований в перший період будівництва парку. Фонтан є невеликим круглим басейном з ажурною бронзовою вазою посередині. З центра вази вириваються вгору сім пружних струменів води. Вода до фонтану подається підземним самотічним водогоном від Ахеронтійського озера. За рахунок перепаду місцевості висота центрального струменя фонтану досягає 5 м. Зайва вода скидається через підземні водостоки в Нижній став.

За фонтаном установлена статуя «Зима». Статуя зображає старого чоловіка, обличчя його виражає біль, страждання, він намагається прикритися хітоном, щоб захиститися від холоду. Вважалося, що це — алегорія і пори року, і життя людини. Раніше статуя називалась скульптурою Вічного Жида.

Учень 6

Софія Київська (перегляд відео)

Учень 7

Херсонес Таврівський

Херсонес Таврійський — таку назву носило місто, засноване древньогрецькими колоністами більше ніж дві з половиною тисячі років тому на південному заході Криму. Нині його руїни — є однією з визначних пам'яток Севастополя.

Cлово «херсонес» зазвичай перекладають з грецької як «півострів». Місто дійсно було розташоване на невеличкому півострові проміж двох бухт. Таври — войовниче плем'я, що заселяло сусідні гористі місцевості, — спричинили народження епітету «Таврійський», тобто, «розташований на території таврів». Це місто-держава мало довге життя — майже дві тисячі років — і його історія є частиною історії Древньої Греції, Древнього Риму та Візантії.

Життя херсонеситів, як і жителів інших древньогрецьких колоній, повністю залежало від землеробської округи - хори, як вони самі її називали. Сільські садиби та наділи громадян Херсонеса — об'єкт досліджень сучасних вчених різних спеціальностей. Околиці міста були заселені різноманітними племенами, мирними та ворожими, а в середні віки, коли Херсонес набуває статусу християнської столиці півострова, навколо нього з'являється безліч монастирів та скитів, а також знамениті печерні міста. В кінці XIV століття навала кочівників поклала кінець існуванню міста, а його руїни поховала земля.

Лише в 1827 році, майже через півстоліття після заснування міста Севастополя, на цьому місці розпочалися розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву — «Руські Помпеї». З року в рік із-під вікових нашарувань з'являлися будинки та вулиці, площі та храми стародавнього міста.

Знахідок було так багато, що досить швидко з них склалася вельми цікава експозиція — так виник археологічний музей. В 2012 році, йому виповнилось 120 років.

Можна провести в ньому цілий день, розглядаючи численні експонати, чи здійснюючи археологічну прогулянку по території стародавнього городища. Можна здійснити і віртуальну екскурсію, скориставшись картою, на якій позначені розкопані ділянки міської території. Проте розкопки ведуться не лише на території городища — археологи давно вийшли за межі захисних стін та проводять дослідження багатьох об'єктів.

Масштаб досліджень та велика кількість археологічних пам'яток, що потребують збереження, спричинили до створення державного заповідника.

На даний момент державний бюджетний заклад м.Севастополя Національний заповідник «Херсонес Таврійський» — це не лише першокласний туристичний об'єкт, але і одна з найбільших науково-методичних баз археологів, істориків, музеєзнавців, вчених інших спеціальностей. Колектив заповідника складається з захоплених наукою, відданих своїй справі людей.

Учень 8

Острів Хортиця

Острів Хортиця — найбільший острів на р. Дніпро (довжина 12,5 км, найбільша ширина — до 2,5 км). Це єдина комплексна історико-культурна та природна пам’ятка, що охоплює період від мезоліту до XX сторіччя. Заповідник „Хортиця” занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. На його території нараховується 63 пам’ятки археології та історії, 33 з яких поставлено на державний облік. З метою збереження в природному стані унікальних пам’яток геології порожистої частині Дніпра, таких як виходи докембрійських кристалічних порід, цінну наскальну рослинність, рідкі та зникаючі види рослин на ділянках цілинних степів, байрачних та плавневих лісів у 1974 році на території історико-культурного заповідника було утворено геологічний заказник „Дніпровські пороги”. У 1993 році державному історико-культурному заповіднику було надано статус національного. До його складу входять острів Хортиця і прилеглі до нього острови та скелі — Байда, Дубовий,  Ростьобін, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра. Зважаючи на свою унікальність заповідник "Хортиця” занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятка національного значення. Загальна площа заповідника становить 2359,34 га.

У межах території заповідника розташований Загальногеологічний заказник загальнодержавного значення «Дніпровські пороги», що входить до складу природно-заповідного фонду України.

Унікальність Хортиці полягає в рідкісному сполученні на одній території різноманітних природних комплексів — плавневих лісів та луків, справжніх та петрофітних степів, скелястих відшарувань гранітів, балок, нагорних дібров, висячих боліт, озерних комплексів. Аналогів подібної за масштабами єдиної екосистеми, в якій степові ценози поєднуються з петрофітними (можливо, давніми), а також заплавними лісами, на Україні немає.

Учень 9

Хотинська фортеція (відео)

Підсумок заннятя.

Викладач.

Отже ми  розширили свої знання про Україну як державу, в якій ми живемо, ознайомилися з історично відомими місцями України, сформували і розвинули патріотичні почуття, любов та повагу до рідної землі тож я думаю що у вас проявиться почуття громадянськості й гордості за свою Батьківщину, за історичне минуле українського народу  і будете проявляти  інтерес до минулого і сьогодення.

Дякую за увагу!!!!